Уявляєте, як можна додуматися до того, щоб бабусі приходили в гості чи спілкувалися із онукою за графіком? Ми з чоловіком одружені 3 роки, у нас підростає півторарічна дочка. Живемо у своїй квартирі-студії, купленій в іпотеку. Чоловік працює, я займаюся дитиною та побутом. При покупці квартири з початковим внеском допомогла свекруха, а зараз із місячними оплатами – моя мама. Без допомоги батьків ми навряд чи потягли б власну квартиру, навіть із зарплатою чоловіка. З мамою у нас чудові стосунки, ми як подружки.
Вона мені завжди допоможе порадою у вихованні дочки і, навіть якщо я не послухаюсь, не дорікатиме або змушуватиме мене діяти за її методом. А ось свекруха розізлиться, та й ще образиться, якщо я не зроблю, як вона сказала. Моя мама дуже активна і цілеспрямована, добре заробляє і багато витрачає на примхи онуки. Свекруха ж пенсіонерка і давить на жалість. Вона у нас з важким характером, замкнута, тривожна, недовірлива. Чоловік – її єдина дитина. Він народився, коли їй було 40 років.
Зі свекрухою стосунки у мене ввічливо-нейтральні. Чоловік кілька разів на місяць буває у неї в гостях, допомагає по господарству. Але свекруха вимагає, щоб син брав із собою онучку. Тільки як він один з дитиною машину водитиме? Я проти таких мандрівок. На що мені свекруха дзвонить та скаржиться. Не знаю, як бути в такій делікатній ситуації, адже моя мама молода і спокійна, з нею нам цікаво, а свекруха тільки бурчить і всім незадоволена.
