Син Анастасії якось змінився останні кілька днів. Він почав більше часу проводити наодинці, часто відмахувався від сніданків та вечерь, мало спілкувався із домашніми. Настя му чилася у здогадках: невже син із поrаною компанією зв’язався?! І як же тепер усе буде? А хто подбає про його майбутнє?! Коли Настя ділилася своїми думками з чоловіком, той лише відбивався загальними фразами та невиразними відповідями на кшталт: – Заспокойся нарешті. У нього просто такий вік. І я таким був свого часу.
Якщо б він зв’язався з поrаною компанією, пропадав би на вулиці, а так у своїй кімнаті замикається. Хлопець… Настя розуміла, що на чоловіка не варто розраховувати. Вона вирішила серйозно зайнятися сином. Ось і вирішила провести ревізію в його кімнаті, але нічого не знайшла. Єдине – син щодня за кілька годин до тренувань хапав свій рюкзак та вибігав із дому. На запитання матері він нормально не відповідав. Настя вже зовсім зневірилася, а одного разу вона випадково почула розмову сина з батьком: – Вона собі вже місця не знаходить, – казав чоловік, – ти маєш зізнатися мамі.
– Та як? Вона ж його викине! – Повір, все буде гаразд. Анастасія не стрималася і у сльо зах увійшла до них у кімнату. – Я все почула. І в чому ти маєш зізнатися? – подивилася вона на сина, – кажи ж! – Мяу, – з рюкзака сина пролунала відповідь на запитання Насті. Димок – кошеня якого син Насті знайшов перед під’їздом і весь цей час тримав у таємниці від матері. Ось так, на щастя, побоювання Насті не виправдалися, а в їхній родині трапилося несподіване поповнення у вигляді Димка.
