Світлана встала раніше чоловіка, хоча завжди було навпаки… вона пішла, вмилася, а коли повернулася в спальню будити чоловіка, застала його в одних тру сах перед шафою. – Світ… — зляkано подивився на дружину Вова, — мені нічого вдягнути… – Чого? Як нічого? Я вчора твою сорочку погладила, он висить, — здивувалася Світлана. – Ні ж, я в цій сорочці вже рік ходжу. А фасон цього костюмчика вже давно не в тренді, мені хлопці по роботі сказали … чорт, мені ж нічого надіти! – уже з тривоrою повторив Вова. – Та що ж з тобою таке?! – Світлана розлю тилася, – Одягни вже сорочку і вперед на роботу, а то запізнишся.
– До речі, про колег. 2 моїх колег вже ходять в шубках, а я в старомодних костюмах. Я ж теж чоловік, мені теж хочеться відчути, як це носити дорогі, якісні речі, а не останні моделі зі знижками! – Ти зовсім здурів? Що з тобою сталося? Може головою вночі вдарився? Яка шубка? Ти мужик або хто? – Так, мужик, — підвищив тон Вова, — ти повинна була своєму мужику на День захисника Вітчизни подарувати термобілизну. Де моя термобілизна? Я доконався в кальсонах ходити! Ти про моє здоров’я зовсім не думаєш? – Я ж… — Свiта розгубилася, — я тобі шкарпетки подарувала … тепленькі … у нас така традиція… – Так, Світ, дякую за шкарпетки, але я хотів отримати імпортну якісну термобілизну…
– Так, я зрозуміла! – Свiта схопила чоловіка за руку, — ти Якого біса на зайняте місце дружини спокусився, а? Ти мужик? Мужик! Ось і поверни собі свій вигляд. – Свєта, ти не розумієш. Я просто вирішив подивитися на все твоїми очима. Ось прокинувся вранці і думаю, може, дружина не перебільшує і їй дійсно нічого надіти? Відкриваю свою шафу, дивлюся на все твоїми очима, і серйозно, у мене ж всього 3 сорочки, один піджак і 2-3 низу. Мені ж теж нічого надіти… – Вова, я кому кажу? Ну-ка, перестань! Ти поводишся, як баба.
– Так, кохана, напевно, ти права. Слухай, може, я сьогодні на роботу не піду? Залишуся вдома, перемию весь посуд, помию підлоги, а потім ми разом по магазинах підемо всякі брязкальця тобі купувати, а? – Так, значить, щоб я більше ні слова про це всім не чула! Я вже все перемила, підлоги чисті, а подарунок на день народження я собі сама куплю, з тебе тільки квіти, зрозумів? – Зрозумів. Тоді я на роботу? – Давно пора! Дурень… Вова поцілував дружину, одягнувся і вийшов на роботу. Вже сівши в машину і згадавши ту сценку з “дорога, мені нічого надіти!”, чоловік почав сміятися, як ненормальний.
