Я працюю у звичайному офісі, про кар’єрне зростання навіть мріяти марно. Знімаю житло, а решта зарплати йде на фітнес, подорожі та одяг. Зараз у мене одна єдина мрія купити собі квартиру. Але вся проблема в тому, що за кілька років мені ніяк не вдається накопичити достатньо грошей хоч би на початковий внесок. І тут батьки пропонують допомогти мені з іпотекою. Не в тому сенсі, щоб дати грошей, хоч у мене тато – мільйонер. Батьки запропонували дуже дивний, але ефективний варіант. Загалом, я можу переїхати до них, більше не платити за орендоване житло.
Усі мої витрати – їжа, комуналка, будуть на батьках. А мені залишається збирати всю свою зарплату і , якщо вистачить на внесок, купити квартиру через два-три роки. Якщо захочу, можу і після покупки залишитися у батьків, здавати свій будинок в оренду, і вдвічі швидше покінчити з борrами. Може здатися , ідеальний варіант, чому б одразу не погодитися , все одно батьківський будинок величезний, у мене там є своя кімната з ванною, холодильник буде завжди повним.
Але … батько запропонував цей варіант з одною умовою: що я не буду витрачати свої гроші на непотрібні речі, а для нього не потрібно майже всі – одяг, перукарня, квитки в кіно. Отже, я не зможу контролювати свій бюджет та витрачати свої гроші. І ось я думаю, чи варто заради квартири жертвувати своєю молодістю? Батько не розуміє мене, каже, що в цьому житті людина всього має домогтися сама. Цим принципом я навчалася, знайшла роботу, а тепер усе це. Не знаю, що йому відповісти.
