Я і мій чоловік протягом трьох років, кожен день ходили в парк поруч з дитячим садком, все заради того, щоб хоча б здалеку подивитися на нашого онука, адже по-іншому нам просто не давали з ним ні спілкуватися, або хоча б пограти. А все із-за якоїсь дивної ідеології нашої невістки, яка категоріїно проти з нами спілкуватися.
За словами нашого сина, багато подруг його дружини розповідали їй, що їх шлюб розпався через свекруху, і через все це вона вивела собі принцип, що будь-яке спілкування або зв’язок зі свекрухою — це пряма загроза створенню гарної родини. Але ж по всім розповідям сина вона мені здалася дуже хорошою дівчинкою, і, звичайно, мені захотілося познайомитися з нею по ближче, дізнатися, хто вона, чим займаєся, просто поговорити по душах.
Я хотіла, щоб вона зі мною відчувала себе в комфорті, а не уникала мене всіма можливими методами. А коли у сина народилася дитина, моє бажання стало ще сильнішим, адже тепер я стала бабусею, я просто страждала від того, що не могла хоча б пару хвилин пограти з моїм онуком. З фотографій, які мені показав син, онук – вилитий дід у дитинстві. Це помітив і син, і мій чоловік, але невістка все стояла на своєму, і досі не дає мені нормально бачитися з рідним онуком.
