Після трьох років прийшов час нам з хлопцем узаконити наші стосунки, от тільки ми обидва зупинилися на тому, що якийсь пишне свято влаштовувати не будемо. Вирішили, що запросимо тільки найближчих людей до нас додому, я пару салатиків зроблю, так і все. Я склала список осіб з мого боку, запрошення відправила і сказала, щоб чоловік теж пару гостей запросив, ось тільки його не хвилювало, що наш будинок не гумовий. У підсумку з його боку людей прийшло майже 30, а з моєї — 10.
Гаразд, плювати на різницю в кількості, але у нас вдома просто стільки стільців не було. Ну сіли якось гості на дивані, вдома не було повітря, щоб подихати, а тут я ще й згадала, що їжі, яку я приготувала, на всіх не вистачить. У поспіху я ще щось приотувала, а поки я поралася на кухні, час-то йшло, і так вийшло, що все моє “весілля” я провела на кухні, нарізаючи салати для гостей.
Чоловік в кінці дня залишився задоволений, похвалив мене за всю роботу, але все це не скінчилося. Моя свекруха ще на наступний день після весілля, встигла чоловікові поскаржитися, що, мовляв, господиня я поrана, адже гості залишилися голодними, треба було йому кращу знайти дружину. Від цих слів мені реально було nрикро, але чоловік за мене заступився, сказав, що я взагалі-то головна ви нуватиця торжества, і вони повинні сказати спасибі, що я взагалі щось приготувала їм.
