Я вже пенсіонерка і не втомлююся повторювати молодим, що зруй нувати сім’ю дуже просто, а побудувати – шалено важко. Тому потрібно дбайливо ставитися до всього, що вам дорого. Зараз розповім історію мого життя, і ви все зрозумієте. Я рано вийшла заміж, в двадцять років. У мене було багато шанувальників і чоловічої уваги, адже я була стрункою і симпатичною. Але вибрала я собі звичайного хлопця, молодого інженера з нашого міста. За професією я була швачкою, влаштувалася на роботу на виробництво з пошиття жіночого та дитячого одягу. Ми з чоловіком добре ладнали. Ми не були з тих пар, які бурхливо любили один одного і показували всім свою любов, але у нас було все добре. Незабаром я заваrітніла і нар одила сина. Це були вісімдесяті. Зарплати чоловіка вистачало нам на життя, але нічого більшого ми собі не дозволяли. Не буду приховувати, що я продовжувала користуватися успіхом серед чоловіків незважаючи на те, що була заміжня і мала дитину. А все тому, що я стежила за собою.
Після полоrів відразу ж привела в порядок свою фігуру, повернула колишню вагу і не дозволяла собі розслабитися. Я завжди була любителькою красивого життя. Я хотіла добре одягатися, їсти в ресторанах, носити коштовності. Обожнювала дорогі камені. Ось тільки вибрала такого чоловіка, хто не міг забезпечити мене всім цим, адже він був простим інженером на заводі. Минуло кілька років. Коли мені було 35, я зустріла молодого хлопця. Він був лаборантом в інституті, але також сином олігарха, тому був забезпечений усім, ні в чому не потребував. У нас закрутився роман. Вітя велів розлу читися з чоловіком, мовляв він збирається подорожувати зі мною, подарувати мені шубу, але йому потрібно, щоб я була вільною жінкою. Я вирішила, що хочу бути з ним і пішла до чоловіка. Такої реакції від нього я не очікувала.
Він просто запитав у мене: – Про сина подумала? Чесно кажучи, на той момент я думала лише про себе. Син у мене був хорошим пацаном, скромний, розумний, вихований, завдяки батькові, звичайно. З сином займався саме він. Ми з чоловіком розлу чилися і через місяць ми з Вітею подали заяву в РАЦС. Я переїхала в нову квартиру Віті – подарунок його батьків. Здавалося, мої мрії збулися, адже ми подорожували, в шафі у мене веселили три шуби, і їли ми в ресторанах. Але незабаром я стала помічати, що чоловік задивляється на молодих. І це не було швидкоплинною слабкістю. Через чотири роки він заявив, що покохав іншу і подав на розлу чення. Я покинула його будинок з двома валізами, повними дорогих шмоток і шубу, але переїхала в село, до матері. Зараз я пенсіонерка, досі одна. Я дуже рада, що син не відвернувся від мене і з онуками і дружиною часто відвідує мене.
