Вже дуже багато міфів і легенд було розказано про відносини свекрух і невісток. Але я з упевненістю можу сказати, що, оскільки всі люди різні, то і такі відносини завжди бувають різними… Одного разу мене поклали в ліkарню: були сер йозні проблеми з очима. Настільки, що знайти склянку води мені допомагала сусідка по палаті. Я змогла роздивитися її тільки на третій день. Розговорилися, згадали молодість – важкі 90-ті роки. Так, тоді кожен викручувався і виживав як міг. В той час ми торгували на базарі, і гроші водилися в нас непогані.
Одного разу, коли я продавала овочі, поруч зі мною прилавок зайняла жінка в чорній хустці. Не встигла я заговорити з нею, як до неї підбігла молоденька дівчина: -Мамо, я сумки тут залишу – сказала, поцілувала жінку в щічку, і втекла. -Донька? -Ні, невістушка. На роботу побігла. Важко їй з двома дітьми. Ось і допомагаю. -Син заrинув? -Так, – сказала сусідка і витерла сльо зу. -Хво рів? -Ні. Друзі розповіли, що Наташка йому зра джує. Він, дурень, повірив. Сів на емоціях за кермо, погнав – і все…
Тоді я не могла сказати ні слова. Як же я захоплювалася цією жінкою, яка могла б, якби захотіла, звинуватити невістку у сме рті сина. Але вона все зрозуміла. Довго ми ще сиділи за чашкою чаю, коли вона запитала у мене: -А чи жива ще та жінка. -Так. Їй ще довго доносили плітки, мовляв, Наташка крутить романи то з тим, то з цим. Але одного разу вона сказала, що дуже щаслива за свою невістку. Треба буде, придане готова віддати. З тих пір до неї вже ніхто не ліз з дешевими плітками.
