-Мені здається, що твоя мама дуже лізе в наше життя. Скажи їй, щоб вона більше до нас не приходила, — заявила моя дружина після півроку спільного життя. Після її слів у моїй душі піднялася просто величезна хвиля обурення. -Яна, моя мама може приходити до нас стільки, скільки захоче і коли захоче. Вони з татом зробили стільки для мене з братом, що я їм зобов’язаний до кінця життя. Щоб я більше такого не чув! На цьому ця розмова закінчилася і більше не повторювався. Яна просто вере дувала. Мама ніколи не впливала на нашу сім’ю в негативному ключі.
Вона приїжджала до нас приблизно раз в тиждень і завжди приносила смачну випічку. Вона ніколи не чіплялася до Яни і була до неї налаштована дуже дружелюбно. Просто мій брат живе закордоном, вона дуже сумує, його відвідувати не може, тому часто відвідує мене. Я своїх батьків дуже люблю і поважаю. Я знаю, що вони виховали нас з братом з великим трудом. Мені було десь вісім, коли батька звільнили з роботи. Тоді по всій країні була погана економічна ситуація, людей масово скорочували.
Грошей не водилося. Ми майже два роки жили на одну зарплату мами і харчувалися пісною їжею. Батьки часто недоїдали, щоб нам дісталося трохи більше їжі. Я бачив, що їм дуже важко. Батьки були на межі відчаю, але все одно не показували при нас, що їм складно. Мама і тато навіть у найважчі часи посміхалися і зберігали оптимізм. Для цього потрібна справжня стійкість духу. На щастя, потім ситуація в країні трохи налагодилася. Я недавно одружився з Яновичем. Дружину я люблю, але батькам в моєму серці і житті відведено особливе місце.
