Рік тому моя подруга, Саша купила собі квартиру в гарному будинку. Вона була на сьомому небі від щастя. Однак, це щастя тривало недовго. Незабаром сусід моєї подруги, за сумісництвом, син консьєржки, почав хамити подрузі: кидати недопалки перед її дверима, перерізати дроти, стукати в двері вночі і ховатися… Консьєржка одного разу взагалі зайшла до подруги і запропонувала їй продати квартиру її синові за смішну ціну. Подруга прийшла до мене зі сльо зами на очах.
Вона ж, бідна, намагалася продати квартиру іншим людям за нормальну ціну, але консьєржка такої локшини їм на вуха понавішувала, що ніхто навіть до квартири не доходив. Одного разу прийшла до подруги циганка з двома дітьми. Поки консьєржка розповідала жінці, які буйні у Саші сусіди, і як несолодко їй в цій квартирі з іржавими трубами живеться, діти циганки зламали дві кружки консьєржки. За півгодини, поки мати оглядала квартиру, діти накапостили так, що під’їзд потрібно було прибирати ще тиждень як мінімум.
Циганка сказала, що квартира їм підходить і вона повернеться вже з грошима в наступний раз. На наступний день до Саші постукали консьєржка, син і ще кілька сусідів, та не з порожніми руками, а з пиріжками та іншими ласощами. Ті буквально благали Сашу залишитися в своїй квартирі, обіцяли допомогти їй у будь-який момент, коли їй потрібно, лише б вона нікому квартиру не продавала. У той же день Саша зайшла до мене з посмішкою до вух, і ми з нею разом поїхали в театр до моїх хороших друзів, які так сильно допомогли Саші в її ситуації.
