Наталія прокинулася за дві хвилини до дзвінка будильника. За вікном дзвінко цвірінькав якийсь життєрадісний воробей і його настрій передався Наталії. До того ж, вона нарешті виспалася за останні кілька місяців. Наталя швидко піднялася і побігла на кухню, готувати сніданок собі і дочці- студентці. Коли у неї майже все вже було готове в кімнаті дочки затрезвонив будильник. Потім він знову затрезвонил. І лише на третій раз будильнику раз вдалося підняти Танюшку. Країм очєй Наталя побачила, як дочка човгає в туалет і весело побажала їй доброго ранку. Таня не відповіла. Коли Тетянка вийшла з ванної і побрела назад у кімнату, Наталя ще раз її привітала. У відповідь – тиша.
Наталія занепокоїлася і пішла слідом за дочкою. – Щось сталося, Танюша, – озабоченно запитала вона. – З чого ти взяла, – грубо запитала донька. – З того, що ти два рази проігнорувала мене. Я бажаю тобі доброго ранку, а ти мовчиш. – Ну мам, яке, до біса, доброго ранку. Мені і вставати було важко. Я спала всього три години. – Припустимо, – почала злитися Наталя, – але це ж не моя вина. Ти сама повернулася вчора чорт знає коли, та ще й до ранку зависала в безглуздому ноутбуці. – Мам, не починай… – Що?! – від підвишеного настрою не залишилося й сліду. – Доросла стала, так? Мати вже не потрібна?! Її можна ігнорувати і затикати?! Наталя пішла в свою кімнату і з ри даннями уткнулася в подушку.
Таня тихо зайшла в кімнату матері: – Мам, ну не треба, будь ласка… – Йди снідати, Таня, а то в інститут запізнишся. – Тобі теж треба снідати. Підемо, а? – Я вже наїлася… – Мам, з добрим ранком… Наталія пирхнула. – Мамо, прости мене, будь ласка, за все пробач. – І ти мене прости. Я здається перегнула палицю… – Ти не винна, мам. Просто тобі треба піти з цієї твоєї роботи. Останнім часом ти сама не своя. З цими словами дочка вийшла з кімнати, а Наталя замислилася. Так, робота в школі важких дітей була не з легких і вона дійсно дуже розхитала її нерви. – Неужелі проблема була тільки в цьому? – запитала сама себе Наталя. Відповіді у неї не було.
