Михайло більше всього на світі любив подорожувати. Він із тих рідкісних людей, які в дорослому житті здійснили свою пристрасну мрію. Він багато працював протягом року і відкладав кожну зайву копійку, щоб мати можливість пізнавати світ. Йому всього двадцять вісім, але він встиг об’їздити половину світа. На цей раз метою була Прага. Він ретельно зібрав речі і виїхав в аеропорт на годину десь раніше, щоб ні в якому разі не спізнитися.
Сів у залі очікування і з цікавістю оглядав людей. Поруч з ним сиділа дівчина в червоному береті. Вона була дуже цікаво одягнена. Картате плаття підкреслювало жіночі вигини тіла. Дівчина йому посміхнулася, і він зважився почати діалог: -Куди летите? -Нікуди, чекаю сестру з Африки. Вона там другий рік працює медиком, а зараз нарешті повертається на батьківщину.
-Дуже цікаво. Міші дуже хотілося продовжити спілкування, дівчина йому як-то відразу дуже сподобалася, тому він вирішив запросити її на каву в кафе, яке знаходилося в аеропорту. Дівчина погодилася. Решту часу вони дуже приємно побалакали. Коли прийшов час закривати рахунок, дівчина категорично була проти, щоб він за неї платив. А наостанок ще взяла з собою пакетик з цукром. -А навіщо вам цукор-то потрібен? -Я колекціоную. Вперше Міші не хотілося летіти. Вони обмінялися номерами і домовилися зустрітися через місяць, коли він приїде. -Що вам привезти з Праги? -Цукор!
