Я давно живу в місті хоч родом із села. Приїхав навчатись, а потім оселився тут. Мені жити у місті дуже подобається. Батьки мої старі, їм уже потрібна допомога у господарстві. Тому я останнім часом часто вмовляв їх перебратися до мене. Так мені було б спокійніше, якби вони завжди були під наглядом. А батьки навідріз відмовляються залишати рідну домівку. Вони звикли до життя у селі і дуже люблять свій город та господарство.
Однак, жити в селі не просто, особливо людям похилого віку, бо там немає жодних умов для життя. Щоб полегшити батькам життя, я сплатив за будівництво колодязя, встановив там електронний механізм, який автоматично піднімає воду. Найближча криниця знаходиться за кілька кілометрів від будинку батьків, тягати важкі відра з водою туди і назад дуже складно. А колодязь значно полегшив життя моїм батькам. Користуватися ним стали не лише батьки, а й найближчі сусіди.
Донедавна я не мав нічого проти. Але наш сусід стільки користувався колодязем, що зіпсував ручку. Тоді я попросив його скинутися, щоб полагодити. Сусід відмовився. Криницю я полагодив на свої гроші, але заборонив батькам дозволяти сусідові користуватися колодязем. Однак, як тільки колодязь знову почав працювати, сусід з радістю вранці помчав до нього. А тут я йому загородив шлях і запитливо на нього подивився. Сусід насупився, розвернувся і пішов.
