У роки навчання на третьому курсі я зустрів Сашу на одному загальному уроці. Ми почали зустрічатися, і через півроку вона «втішила» мене новиною, що вона ваrітна. У мене тоді не було ні роботи, ні будинку, нічого. Я тільки вчився і працювати за своєю професією ще не міг. Коли Саша наполягала на тому, щоб залишити дитину, я перевівся на заочне та вийшов на роботу. Жили ми у квартирі батьків Саші, які одразу ж продемонстрували свою антипатію до мене. Мені було дуже складно. Вдома я був, як на голках, вночі маля постійно nлакало, а вранці я вставав рано і мчав на роботу, звідки приходив завжди, збиваючись з ніг.
І ось, вкотре я повернувся додому, повісив пальто, збирався в душ і лягти спати, але тут Саша покликала мене до вітальні, де висловила все, що вона про мене думає: який я нікчемний чоловік, батько і чоловік загалом, адже не роблю для сім’ї зовсім нічого. Тут навіть її батьки не втручалися, адже їхня донечка говорила за них. Того дня я поїхав назад, переночував в офісі, а вранці взяв відгул, почав шукати квартиру і знайшов відповідний варіант: трикімнатна квартира, яку здавала одна старенька за смішною ціною з умовою, що вона житиме там, у найменшій кімнаті.
Незабаром я забрав доню до себе, з нею мені допомагала господиня квартири. Вона була самотньою жінкою, яка в минулому не спромоглася побудувати сім’ю, і залишилася зовсім одна. Якось, повертаючись із роботи, я зустрів тестя, який швидким кроком підійшов до мене і сказав, що з Сашою вони з дружиною вже взагалі не справляються, мовляв, вона привела після мене якогось мужика, якому тільки пляшку подавай, і цей новенький і дружину перетворив у собі подібне. Ну, я просто поплескав колишньому тестю по плечу, сказав, що мені сумно за них, і пішов далі у своїх справах. Кожен сам обирає та будує свій завтрашній день.
