Марину з дитиною чоловік забезпечує від та до. Наприклад, за договором із ліkарнею ліkарі приїжджають до неї додому, що виключає необхідність відвідування поліkлінік жінкою з дитиною. Два рази на тиждень приходить хатня робітниця, наводить чистоту і блиск у квартирі. Гроші, зароблені чоловіком, сильно полегшують життя матусі та сина. Але й на сонці є плями. Так і в сімейному житті Марини та Влада є проблема. І ця проблема полягає в тому, що чоловік повертається додому об одинадцятій годині вечора. І це при тому, що робочий день у його фірмі завершується о сьомій вечора. Колектив, що залишився, просто тусується на робочому місці.
Часом, звичайно, і працюють, але здебільшого – чай, кава, соцмережі, комп’ютерні ігри. Так уже склалося у цьому колективі. Хтось сидить, чекає, коли розсмоктуються пробки на дорогах, хтось не хоче повертатися до порожньої квартири. Більшість має свої причини сидіти в офісі після роботи. І начальство це вітає. Тож тим, хто хоче поїхати додому після роботи, доводиться сидіти до ночі, щоб не відриватися від колективу. Марина, звичайно ж, бурчить на чоловіка. Мовляв, не хочеш спілкуватися із сином, навіщо тоді народжували.
Тут ще й мати капає дочці на мозок: – Щоб молодий татусь, замість того, щоб прагнути до дитини, ухилявся в офісі? Неймовірно! Не любить вас! Так недовго й kоханку завести! Лікті собі кусатимеш! – Тобі подобається забезпечено жити? – Запитує Влад Марину. – А мені доводиться сидіти в офісі після роботи. Раз піду в належний час, другий раз, начальство косо подивиться, а втретє і звільнить з роботи. Де я ще знайду таку роботу. Я у вихідні вдома сиджу? Сиджу. З дитиною граю? Граю. Тобі допомагаю? Допомагаю. Ну, а в будні зависаю на роботі. Так вийшло. Не хвилюйся, і не накручуй себе. Марина доводи чоловіка розуміє та приймає – кандидатів на посаду чоловіка вагон та маленький візок. Швидко підсидять. Ось і терпить.
