Ми прожили з чоловіком 12 років – душа в душу. Коли наро дилася наша старша донька, ми мали складний період: ми працювали з ранку до вечора, викладалися, щоб заробити копійку, на доньку залишалося дуже мало часу. Потім у нас народилося ще двоє дітей, але нещодавно я дізналася від чоловіка, що в той важкий час у нього була інша жінка. Більше того, він жив на ці дві сім’ї, і навіть планував піти від нас. Можливо, саме наявність дитини зупинила її від цього аморального вчинку. Його маму дуже поважаю.
Якби вона дізналася, що її син кинув мене з дитиною заради іншої жінки – то забрала б нас до себе, а сина в житті на поріг не пустила б. Зараз у нас начебто все налагодилося: старша підросла, молодші досягають успіху в школі, чоловік на пристойній роботі, та й я підробляю з дому. Коротше, нам вистачає на все. Про те, що було 10 років тому, я не згадувала. Але, як виявилось, чоловік навіть і не забував. Кілька днів тому ми відзначали річницю весілля. Саме цього вечора чоловік вирішив сповідатися! Почав плакати, стояти навколішки і зізнався, що ця історія його не відпускає.
-У мене ідеальна сім’я, ти ідеальна, прекрасні діти. Як же міг я зробити тоді з тобою! Адже думав кинути і почати життя з іншого. Яким же я був ідіотом… Я дивилася на нього і не розуміла (M/MQ). Зараз я йому повністю довіряю та вибачила за те, що він зробив 10 років тому. Але я розумію, що ця історія його не відпускає, а після кожного його визнання та вибачення я знову поринаю в ті сумні думки, які були в мене в день, коли я все дізналася. Навіть не знаю, що робити у такій ситуації.
