Ми з сестрою ніколи теплими стосунками не відрізнялися, адже між нами була різниця у 9 років, і ми навіть не дружили, як багато сестер і братів. Віка навчалася в школі, коли я вийшла заміж, і якщо ми до цього не були близькі, то потім стали ще холоднішими, адже я переїхала, звичайно, до чоловіка, а Віка залишилася з мамою. Роки минали. Я у мами ніколи нічого не просила. Усі її гроші та увага йшли Віке, а я була й не проти… Коли в мене народилася дочка, я й тут маму не напружувала. Я ніколи не просила маму посидіти з донькою.
Спочатку з нею весь час була я, а потім найняла няньку. Мама проводила весь свій час із молодшою донькою, а ми з її онукою просто часто заглядали до неї в гості. Позаторік мій чоловік поїхав до Польщі на заробітки і невдовзі покликав нас із донькою до себе. Я довго думати не стала, одразу поїхала до чоловіка. У нас швидко налагодилося життя тут. Я сама влаштувалась на роботу, і все у нас було чудово. Після мене Віка теж вирішила познайомитись з закордонним життям, тому поїхала до подруги до Італії. Там у неї особливої роботи не було, але вона допомагала подрузі у якомусь підробітку.
Якщо не помиляюся, вони готували їжу додому. Півроку тому наша мама потрапила до стаціонару і за нею знадобився постійний догляд. Я тоді була впевнена, що Віка повернеться до мами, адже її у Італії нічого не тримало. Я навіть була готова відправляти Віці гроші щомісяця на потреби мами, але я помилялася щодо сестри… Віка сказала, що вона не збирається відмовлятися від свого шикарного підробітку, так що за мамою доглядати доведеться швидше мені. Я ж теж не могла все кинути і поїхати, тому на якийсь час найняла мамі доглядальницю, поки не вирішимо, що робити далі. Від Вікі я такої nідлості не чекала.
