Марина після педінституту стала працювати вчителькою і через чотири роки вважалася дуже хорошим педагогом. Одночасно з успіхами на роботі, у її житті сталася kатастрофа – розлу чилася з чоловіком. Зра джував… І коли їхнього директора запросили очолити місцеву гімназію, а той покликав з собою Марину, вона з радістю прийняла пропозицію. Зміна колективу мала допомогти їй швидше забути про зраду колишнього чоловіка. На новому місці Марина з головою пішла у роботу, плюс їй дали керівництво класом.
Часу на особисте життя дівчині не вистачало. Та й вона не дуже цього прагнула. Самотність її більш ніж влаштовувала. Якось Марина отримала повідомлення у фейсбуці: “Моє ім’я Андрій, ми з вами колеги. Вражений Вашою красою. Давайте на великій перерві зустрінемося біля буфету”. Марина прийняла запрошення. Наступного дня вони зустрілися офлайн і почали спілкуватися. Андрій постійно слав їй гарячі, сповнені емоцій послання. Не приховуючи своїх почуттів писав про кохання. Сер це дівчини, що охололо після розлу чення, знову наповнювалося вогнем.
Андрій тим часом все більше посилював тиск. Щоранку починалося його повідомленням: “Доброго дня, краса моя!”. По дорозі на роботу Марина отримувала чергове повідомлення: “Чекаю не дочекаюся зустрічі з тобою!” Дівчину трохи бен тежило, що при зустрічах у гімназії Андрій поводився відсторонено і прохолодно. “Але це зрозуміло. Адже навколо учні”, виправдовувала вона його поведінку. Наближався День Народження Андрія. Марина вирішила зробити йому подарунок. Придбала чудову краватку і затискач до неї.
Марина зустріла Андрія в учительській, і зі словами “Вітаю з Днем Народження!” подарувала йому свій подарунок. Реакція чоловіка, м’яко кажучи, виявилася несподіваною. – Мені, Марино Петрівно, нічого не треба! – голосно і чітко сказав він і відштовхнув подарунок. – Ви, незрозуміло, що собі уявили! Сказавши це, він вийшов із учительської. Марина залишилася стояти, відкривши рота і ляскаючи очима. – Він давно одружений. І в нас двоє дітей, – сказала йому вчителька, яка стала свідком цієї потворної сцени.