Коли я виходила заміж за Олега, то думала, що я найщасливіша наречена у світі. Олег був із дуже багатої родини. У нашому селі його знали всі, багато дівчат просто мріяли опинитися на моєму місці. Я сама не знаю, чому Олег звернув увагу саме на мене. але все ж приємно, що така людина покохала мене просто так. Олег обдаровував мене подарунками, гарно доглядав. Щовечора після побачень я поверталася додому з великими букетами квітів. Мама сказала, що просто вижене мене з дому, якщо я колись розлу чуся з Олегом. Але ми й не думали розлучатися, бо навіть і не сва рилися, поки був наш цукерково-букетний період.
Але після весілля все так змінилося. Коли ми з Олегом почали жити разом у окремому будинку, який купили нам його батьки, то батько ще передав Олегові свій бізнес. Ми мали багато грошей, тільки ось проблема полягала в тому, що всі гроші були у чоловіка. Мені не діставалося ні копійки. Щоразу мені доводилося мало не принижуватись, щоб просити у чоловіка гроші на одяг та інші потреби. Після народження дитини я думала, що ситуація зміниться, але ні. Олег сказав, що сам усе купуватиме необхідне для сина, тому я знову не мала ніякого доступу до грошей.
Коли син пішов у садок, то я нарешті влаштувалася на роботу. Я думала, що тепер у мене з’являться власні гроші, але й тут помилилася. Тому що чоловік забирав у мене зарплату і видавав тільки необхідні речі, при тому потім вимагав усі чеки. Навколо всі дивувалися, чому з таким багатим чоловіком я ще й працюю, але вони просто не знали всієї правди. Під кінець свого життя Олег попросив, щоб я похо вала його з його ж грошима. Я виконала його прохання, але не до кінця. Я поклала всі його гроші на рахунок у банку, а йому в труну поклала лише чек. Тож зараз можу вільно користуватися тими грошима, які мені були недоступні в молодості.
