Моєї мами не ста ло, коли вона мене наро джувала, і мене виховали бабуся з дідусем. Вони були дуже молодими, у дитинстві я навіть вважала, що вони мої мама та тато. Дід і бабуся справжній приклад гармонійних та щасливих стосунків. Вони як дві різні, але доповнюючі половинки одного цілого. Я не пригадаю жодного разу, коли вони при мені лая лися, а я ж з ними майже двадцять років прожила! Я твердо для себе ще в дитинстві вирішила, що, коли виросту, знайду собі в супутники таку ж людину, яка мені підходить.
У двадцять років я переїхала жити до гуртожитку, але часто відвідувала бабусю з дідом. Коли я вперше закохалася, першими їм про це розповіла. Об’єктом моєї симпатії став один хлопець із нашого курсу. Спочатку у нас все було ідеально. Сильна закоханість згладжувала всі недоліки, але з часом почуття трохи вщухли, і я виявила, що в багатьох питаннях ми дивимося по-різному на деякі речі. Це мене засмучувало, і я вирішила поділитися з бабусею своїми страхами та переживаннями.
-Ось я люблю активний відпочинок, а Денис ні. І смаки у їжі у нас різні. Я так хочу, щоб моя майбутня сім’я була такою самою, як у вас з дідом, але мені здається, що з Денисом ми зовсім різні, і в нас нічого не вийде. Бабуся мене уважно вислухала, а потім тепло посміхнулася. -Дурна ти, Ірко, ти думаєш, що ми з дідусем зовсім однаково думаємо? У нас теж різні смаки у багатьох питаннях. Добрі стосунки будуються не на тому, що люди абсолютно однакові. Вони будуються на повазі, прагненні знайти компроміси. Мене дуже вразила порада бабусі, і я вирішила прислухатися до неї. Сподіваюся, що спрацює.
