Мама мені вранці зателефонувала і без вітання одразу почала у справі: -Ти одразу після роботи їдь до Ольги, треба твої сили теж підключити. -Мама в чому річ, що трапилося? -Як що? Твоя сестра вирішила позбу тися дитини, каже, що зараз наро джувати не збирається. -Так якщо зараз не хоче – її справа, потім народить. -Дитина стосується всієї нашої родини, тому це і наша справа також. Поїдеш до неї, вмови залишити дитину. Після роботи довелося їхати до сестри Ольги. Вона одружена вже 8 років, у неї є донька, якій нещодавно виповнилося 5.
Чоловік у сестри хороший, живуть теж чудово. Але я не бачила сенсу відмовляти сестру, все ж такі питання повинні стосуватися тільки чоловіка та дружини. Оля мені все пояснила. Вона тільки-но почала відходити від декрету і більше не хоче поки наро джувати. -Як дочка в садок пішла, так хворіти часто стала. Ось тільки зараз все в норму прийшло, я на роботу вийшла, мені подобається мій колектив. Я хоч живий почуваюся, а то сидіти в декреті 3 роки – світла не бачити. Мені хочеться через пару років другого наро дити, коли донька вже до школи піде.
-Так поясни все мамі, вона таку паніку підняла. -Я їй казала. Але вона не бачить різницю зараз наро джувати чи за кілька років. Каже, що всі її подруги, навіть ті, хто народив не за бажанням, зараз щасливі та життя без дітей не уявляють. Я сказала сестрі, що вона все ж права і мама сильно на неї тисне. Все ж таки діти повинні народжуватися бажаними , а не з примусу. Олі хочеться зараз увійти у звичний спосіб життя, а не знову кілька років сидіти вдома з пелюшками та памперсами. Я її чудово розумію, залишилося тільки заспокоїти матір і довести їй, що Оля нічого поrаного не робить.
