Я хочу, щоб інші жінки не повторили мого сумного досвіду. Не варто присвячувати своє життя дітям та жити заради них. Повірте, ніхто цього не оцінить! Ось у мене є донька та син. Я заради них все життя прожила, усі найкращі роки витратила! Мій чоловік пропадав на роботі, а я займалася дітьми. Я відмовилася від подруг, власних хобі, можливості розвиватися на роботі, щоб весь час присвячувати вихованню дітей.
Завдяки моєму старанню вони змогли вступити до добрих інститутів, здобути якісну освіту. У них завжди було моє кохання та підтримка. Після закінчення університету і син, і донька впорхнули у доросле життя і забули нас із чоловіком. Ми намагалися виправдовувати їхню поведінку тим, що вони надто зайняті, адже тільки розпочинають свій самостійний шлях.
Але згодом довелося визнати, що вони просто не вважають за потрібне виявляти до нас нормальне ставлення. Вони навіть іноді на дні народження забували зателефонувати. Мого чоловіка вже три роки як не ста ло, залишилася зовсім одна на всьому білому світі. Діти навіть не приїхали на nохорон, виправдовувалися роботою. Ось як після цього жити, знаючи, що все життя практично прожив заради тих, хто на старості років навіть не згадує про твоє існування?
