Я винаймаю квартиру разом зі своєю сусідкою. Вона мешкає в одній кімнаті, я в другій. Кухня та ванна у нас спільні . Ми з нею не близькі подруги, але іноді можемо разом попити чай, побалакати про щось, поки готуємо. Моя сусідка сидить на дієті. Живиться однією зеленню, курячими грудками, стежить за своєю фігурою. А я їм усе поспіль, що подобається. Сусідка ніколи не пропонувала мені разом з нею на дієту сісти, і я була рада, що в нас порозуміння. У холодильнику ми розмежували у когось чия полиця. Прожили так півроку, а потім я помітила, що в мене почала пропадати їжа.
Сусідка теж почала скаржитися, що в неї не вистачає бутербродів, які вона з вечора готує собі на ранок. Ми вже стали собі уявляти якихось міфічних істот, барабашок і все в такому дусі. Навіть страաно стало. І ось якось уночі я сиділа в кімнаті за своїм проектом по роботі, на роботі не встигла його доробити, довелося додому половину брати. І тут я почула, як двері у сусідки грюкнули. Я не звернула увагу , але потім почула, що хтось відкрив холодильник.
Я вийшла на кухню, а там моя сусідка стояла біля холодильника, очі в неї відкриті і широко витріщені, вона їла мій суп із каструлі ополоником, при чому їла холодний суп зі шматками жиру, закушувала своїми бутербродами. Я кілька разів її гукнула, але вона мене не чула. Вона дивилася кудись у далечінь . Мені стало так страшно, адже хто знає, що ще може вночі сновида зробити. Я відразу все зняла на телефон, бо розуміла, що на ранок сусідка такому не повірить. Коли вона сама це побачила, їй трохи поrано не стало. Вона сама зляkалася від себе. З дієти вона злізла, стала ліkарями ходити. До речі, щойно з дієти вона пішла, то й продукти перестали пропадати.
