Відразу після весілля ми з чоловіком взялися вирішувати питання з нашим житлом. У орендованій квартирі жити все життя не хотілося, а на своє довелося б збирати роками на батьківщині, тому нами було прийнято досить складне рішення: чоловік вирішив поїхати на заробітки до Франції. Ми подумали, що поки ми молоді, треба подбати про свій куточок, щоб потім жити з дітьми зі спокійною душею у власному домі. Перспектива тимчасової розлуки з чоловіком мені не дуже подобалася, але я розуміла, що все робиться на благо нашої родини, тому не дуже засмучувалася. Через 4 роки ми накопичили достатньо грошей на двокімнатну квартиру та на капітальний ремонт у ній. Моє серце буквально вистрибувало з грудей, коли наша хата була вже готова.
На новосілля, щиро кажучи, у нас коштів не залишилося, тому я приготувала з гарячого пюре та котлети, а ще два види салату та кілька інших недорогих закусок. Моїх батьків не стало давно, тож на новосілля до нас прийшли тільки свекруха, золовка з чоловіком і дівер із дружиною. Усі вони жили разом у трикімнатній квартирі свекрухи. Як вони так жили – не розумію. Загалом, вони сіли за стіл, відразу мене відчитали за «неналежний вигляд» столу, а потім перепробувавши все, не забули відзначити, що у свекрухи смачніше. Мені було байдуже, що вони там думають про мою їжу. Я сиділа з усмішкою на обличчі, розуміючи, що це вже наша хата, і ніхто її у нас не забере.
– Так, а тепер давайте вирішимо, хто з нас переїде сюди, – раптом пожвавішала свекруха. Поки я намагалася прийти до тями від її питання, їхня сімейна рада винесла вердикт, що жити до нас переїде саме свекруха, щоб у її будинку з’явилося місце для онуків. – У нашому будинку житимемо тільки ми з чоловіком, а потім і наші діти, – напівгрубим тоном сказала я. – Ти думаєш, тебе питатимуть? – посміхнулася свекруха. А тут ще й чоловік втрутився, мовляв, чому ти проти, щоб моя мама жила з нами, вона допоможе тобі, тобі легше буде. Не знаю, чи була моя відповідь тоді обдуманою, чи просто наслідком спалаху пасивної агресії, але я сказала: – Або ми житимемо в нашому будинку одні, або я подаю на розлу чення. Далі думайте самі, а після цих слів я просто встала і пішла до своєї кімнати.
