Моя золовка – найна хабніша людина на світі. Таких, як вона я в житті не зустрічала і сподіваюся, не доведеться зустріти. Золовці, Ніні, страաенно не пощастило з особистим життям. Вона вийшла за дар моїда, який залишив їй 2 дітей, вдвічі скоротив кількість її нервових клітин та фінансовий стан, і пішов до іншої, до наступної наївної бідолахи. Мій чоловік Дамір дуже любить своїх племінників. Він переказує їм частину своєї зарплати щомісяця. Дамір часто забирає племінників себе, тобто до нас. Вони разом грають у приставку, гуляють, відвідують різні розважальні місця.
Чоловік розуміє, що самотній мамі з двома бешкетниками важко, тому намагається хоч якось полегшити її життя. Мені ці вчинки чоловіка завжди здавались милими. Я ніколи не була проти того, щоб він допомогав сестрі, та й я розуміла, як нелегко доводиться Ніні. Все б нічого, тільки, схоже, Ніна не так зрозуміла нашу допомогу. На початку червня золовка заявила, що нема кому доглядати її дітей, поки вона на роботі, тому або ми повинні щомісяця пересилати їй суму, рівну її заробітній платі, або я повинна сидіти з її дітьми, бо я і так сиджу в декреті з дворічною донькою.
Мені дуже не сподобалося, що золовка не просила допомогти їй у ситуації, а ставила нам ультиматуми і сама вирішувала, які у нас можуть бути варіанти вибору. Ми з Даміром довго думали, як пом’якше натякнути Ніні, що вона поводиться надто нахабно і некрасиво до нас, але за підсумком мені довелося погодитися посидіти з її дітьми, залишивши всі свої домашні справи, поки вони з братом розбиралися, як бути далі.
