Народилася і виросла я у далекому селі. Місця у нас дуже гарні. З батьками та сестрою я жила у великому та затишному будинку, який дістався нам від дідуся. Щоранку у нас починалося з ароматної маминої випічки. Поки ми росли, наш тато вирішив, що треба побудувати поряд ще два будинки – для нас, щоб коли ми вийшли заміж, у нас були свої куточки. Але рік за роком ми з сестрою розуміли, що треба переїжджати з цієї глушині. Наскільки б нам тут не подобалося, жодних перспектив для розвитку ми тут не бачили. Намагалися натякнути батькам, що не треба так вкладатись у будівництво, та переконати їх було неможливо. Першою з’їхала моя старша сестра.
Відучилася у столиці, а потім перебралася до Чехії. Коли батьки зрозуміли, що старша більше не повернеться, усю свою увагу переключили на мене. Тож навчатися до столиці вони мене не відпустили. Поблизу ми мали курортне містечко, тому я вирішила влаштуватися там на роботу. Познайомилась у цьому містечку зі своїм майбутнім чоловіком, і незабаром він зробив мені пропозицію. Наши батьки не могли узгодити питання щодо того, де ми житимемо. Мій чоловік був єдиною дитиною у своїй сім’ї, і їхні батьки мали великий будинок неподалік обласного центру. А мої батьки відповідно відмовлялися відпускати мене з-під свого носа. Ситуація настільки мені набридла, що я попросила Ігоря дати нам квартиру.
Але чоловік сказав, що витрачатися у цей тяжкий час немає сенсу, тому запропонував пожити поки що у його батьків. Я погодилася, але невдовзі дуже пошкодувала. Коли я заїхала до будинку батьків чоловіка, попросила їх зробити окремий вхід на другий поверх. Але свекор розлютився і сказав, що я не маю права тут щось вирішувати. А коли настала зима, я зрозуміла, наскільки скупими є батьки мого чоловіка, бо з опаленням будинку завжди були проблема. Я змушена була включати в нашій кімнаті окремий обігрівач.
І коли свекор побачив його, то такий сkандал влаштував, що мені аж страաно згадувати. Ця історія стала останньою краплею мого терпіння – і я поставила перед чоловіком ультиматум. На щастя, ми переїхали. Але коли минув місяць, і настав час платити, чоловік сказав, що тепер це на мені, бо йому є де жити, і знімати житло було моєю ідеєю. Через півроку ми розлу чилися. У село я повертатися не хотіла, тому зателефонувала батькам і попросила продати мій будинок і купити мені квартиру в місті. Після ма тюків, які я почула від батька – просто зібрала всі свої речі і поїхала до сестри до Чехії.
