У мене поrані передчуття. Я бо юся за здоров’я моїх онуків. А все через те, що невістка, через свої лінощі готувати смачну та здорову їжу для своїх синів, заохочує їхнє захоплення фаст-фудом. Скільки вже сказано, скільки написано про шкоду продуктів швидкого харчування. Про те, що вони ведуть до ожиріння, про те, що така їжа загрожує гастритами і діабетами… Але моя невістка пропускає цю інформацію повз вуха. Вона, бачите, надто завантажена звітами на роботі, щоб ще й навчити дітей правильному харчуванню. Сподівається, що цього навчать у школі. Та зараз! Старший, Мишко, цього року пішов у перший клас.
Батьки дають йому гроші на кишенькові витрати. Невістка вважає, що першокласник має вміти сам розпоряджатися грошима за своїм розумінням. Хоче – витратить одразу. Захоче – назбирає і купить собі іграшку. Це його гроші, і він має право сам розпоряджатися ними. А Мишко і розпоряджається. По дорозі зі школи він обов’язково купить або хот-дог, або гамбургер, принесе додому і поділиться з молодшим братом Сашком. По-братськи. А якби вдома на нього чекала смачна, здорова їжа, купував би він таке? Ні звичайно ж.
Часом Мишкові вдається зібрати пристойну суму, і вони з братом йдуть у кафе. Там ті самі гамбургери, але ще й різні коли. Кафе у них поряд з будинком, тож подорож малюків не викликає тривоги. Але те, що вони там їдять, мене дуже турбує. Я живу від них далеко. До того ж працюю. Але все ж таки, час від часу мені вдається вирватися до них і приготувати щось смачне і корисне для здоров’я до приходу онука зі школи. Про те, що я чекатиму його зі смакотами, Мишко інформується заздалегідь. І жодного разу не було, щоб того дня онук витратився на фаст-фуд. Ну що варто матері самій робити так само?
