Якщо чесно, поведінка мами мені вже набри дла. При кожній зустрічі, при кожному телефонному дзвінку вона каже мені, як їй поrано, завжди скаржиться на життя, на здоров’я, каже, що далі буде тільки rірше. Коли моя мама працювала, вона завжди жила на широку ногу – звісно, у межах своєї зарплатні. Купувала собі дорогу косметику, якісний та брендовий одяг, постійно доглядала себе, ходила по різних салонах та процедурах.
Більше того, мама любила добре відпочити: робила це по кілька разів на рік, причому не лише у санаторії, а й на березі моря. А зараз мама каже, мовляв, варто їй сплатити за комунальні – грошей ні на що інше не залишається. Я розумію, що складно, а кому зараз легко? Просто треба навчитися заощаджувати, а це у мами ніколи не виходило. Після кожної такої розмови мені, як дитині, соромно перед мамою, але я нічим не можу їй допомогти.
У мене в самої не все так солодко. Разом із чоловіком та двома дітьми ми живемо у двійці, працює тільки чоловік, а я сиджу в декреті. Хотілося б допомогти мамі грошима, але я знаю, що чоловік мене не зрозуміє: адже ми ніколи не допомагали його батькам, навіть коли ті цього дуже потребували. Не знаю я тепер, як мені вчинити, щоб і чоловіка не скривдити, і допомогти мамі! Заплутана ситуація.
