Оля народилася у забезпеченій родині. Батько у неї був відомим архітектором, а мати — викладачем в університеті. З самого дитинства дівчинка нічого не потребувала, жила в шоколаді. Проте вона виросла досить порядною людиною. Вона більшу частину свого часу присвячувала навчанню. Її намагалася привчити до господарства хатня робітниця, Таїсія Петрівна, Оля іноді любила дивитися як та працює і щось готує, але сама не любила в ці справи втручатися.
Коли Оля вперше закохалася, вона першою про це розповіла Таїсії, бо вона завжди її уважно слухала. Старечі очі сільської жінки завжди сяяли добротою. -А що це за хлопець такий? -Він студент, бабуся Таїсія, на третьому курсі навчається. Я запрошу його якось, коли батьків удома не буде, і ти з ним познайомишся! Він тобі сподобається. Наступного тижня вона справді запросила його у гості, після цієї зустрічі Таїсія чесно висловила думку:
-Він тобі не пара, доню, у нього очі блищали, коли він будинок розглядав. Після цих слів Оля навіть трохи обра зилася на бабусю Тасю. Але за тиждень сама випадково підслухала розмову Руслана з другом. -Ти б бачив який у них будинок! А вона, між іншим, єдина дочка. Дівчину з таким посагом не можна упускати! Після цього вона з Русланом розлу чилася, а бабусю Тасю почала слухати.
