Думаю, з такою проблемою багато хто стикався: я просто на дух не переношу родичів свого чоловіка. Вони належать до жа хливого насти рливих людей, особливо золовка. Спочатку все було гаразд. Ніхто ні в чиє життя не ліз, але потім, коли ми з чоловіком купили власну квартиру, золовка до нас зачастила. Знаєте, добре б вона приходила просто в гості. Але, ні, вона приходить із порожніми руками, спустошує весь наш холодильник, а потім забирає з собою щось і йде. Мені не шкода їжі, повірте, але її поведінка вже виходить за межі пристойності.
Золовка, як циганка, з порога бачить щось нове в мене: сумку, ремінь, шампунь, парфум, косметику – взагалі не має значення. Потім, поки я на кухні хімічу, вона приміряє все на собі і якщо сподобається, забирає. Чоловік її захищає, мовляв, вона не зі зла все робить, вона зі мною по-родинному, але якщо вона така, чому б їй «по-родинному» не подарувати мені щось від себе? А то вона постійно забирає та забирає.
Ще проблема в тому, що коли вона приміряє мої речі, запитує, чи можна забрати свого брата, а не в мене. Я вже не знаю, як з нею поговорити, як пояснити їй, що так справи не підуть, і що вона поводиться вже зовсім не по-рідному. І золовка, і чоловік тільки і ляскають віями, мовляв, що не так, чому ти сердишся, але через її поведінку я вже з усіма родичами чоловіка агресивно поводжуся. Один тільки мій брат вислуховує мої обурення і сміється з мене. Ну, звичайно, не його речі з дому виносять!
