Цю білу та красиву сукню бабуся привезла внучці з Болгарії. Вона висіла у шафі на одній вішалці зі звичайним щоденним одягом. Але носити його бабуся дозволяла лише у свята. Біда в тому, що досі не було приводу вдягнути її. -Нічого, одягнеш сукню на свій перший концерт! – Підбадьорила Ліду її мама. Дівчинка почала ще більше докладати зусиль на репетиціях, щоб змогла брати участь на концерті, і всім показати свою чудову сукню. Школу мистецтв Ліда відвідувала вже третій рік. Концерт мав бути дуже скоро. Ще б! У такій сукні треба співати якнайкраще! У призначений день бабуся принесла білий бант, який мати акуратно зачепила на волосся. Він був точно в тон сукні.
У ньому дівчинка нагадувала казкову принцесу. Вона була дуже красива. Їхати вирішили на таксі, щоб не забруднитись. Повна зала глядачів. Усі вже готові, і тут до мами підходить вчителька: – Що це за одяг у Ліди? У нас є форма: білий верх, чорний низ. Вона не вийде на сцену в цій сукні! Мала почула це і дуже засму тилася. – Мамо, що мені робити тепер. – Наздоганяй своїх, вже мелодія чутна! – сказала мама. І маленька Ліда у пишній сукні співала так, що мурашки бігли по шкірі. І ви думаєте, що гості, яким було присвячено концерт, слухали дитячі пісні?
Вони сиділи в першому ряду і розмовляли про щось своє. А бабуся з мамою сиділи на останньому ряду, адже місць більше не було. Після концерту дівчинка підбігла до них і запитала: -А Ви мене бачили? Я добре виступила? Дівчинка навіть не помітило, що так і тримала в руках мікрофон, і її чув увесь зал. Глядачі мило посміхалися, і навіть вчителька пошкодувала про вчинок. Ну як вона могла не випустити цю милу дівчинку на сцену? Цей день запам’ятається назавжди, адже Ліда нарешті одягла свою улюблену сукню і отримала гучні оплески від глядачів.
