У мене є дівчина Лариса, ми з нею вже років п’ять живемо в цивільному шлюбі. Для неї це не перший досвід серйозних стосунків. Вона вже була одружена з дуже багатим чоловіком, навіть сина наро дила від нього. Але шлюб розпався, бо вона набридла чоловікові. Він людина впливова і зі зв’язками, зробив все, щоб забрати у Лариси сина. Вона була тоді зовсім молодою, їй нічого було протиставити цілому штату досвідчених адвокатів.
Її в су ді виставили безвідповідальною матір’ю, яка випиває і позбавили батьківських прав. Після розлу чення її колишній поїхав з дитиною в невідомому напрямку, ніхто не знає де вони. Лариса важко переживала розставання з дитиною, саме в той період ми познайомилися. Я її підтримував, як міг. Хоча і пройшло з тих подій чотири роки, Лариса з тим, що трапилося ніяк не може змиритися, вона до сих пір часто в розмові згадує сина.
Але найбільше мене бентежить те, що вона вже вкотре відмовляється вийти за мене. Я разів п’ять їй робила пропозицію, але вона говорила, що зараз не час для цього. Коли прийде час? Я хочу нормальну сім’ю і дітей, скільки можна жити минулим? Я вже не знаю, чи мають наші стосунки майбутнє. Ми на цьому грунті ми часто лає мося. Лариса обіцяє мені, що подумає щодо заміжжя.
