У мене сусіди – тихі та мирні пенсіонери. Їм буває сумно, все ж таки діти далеко, онуки теж. Відвідують їх дуже рідко, а спілкуватися з кимось і під’їздом – немає сенсу, у нас одна молодь. Тоді вирішили якось пенсіонери завести вдома собаку. Знайшли якусь дворнягу середніх розмірів, але вже не молоду. Відмили собаку, розчесали, нагодували, навіть до ветеринара відвезли. А тепер стали задоволені з нею гуляти. Щоранку та вечір вигулюють, як малу дитину. Знайшли собі таких собачників, так і з’явилося своє коло спілкування. Все було б добре, якби пенсіонери обмежилися одним собакою, який поводився тихо.
Але ж потім
з’явилася друга. Та була трохи менша, але молодша. А значить ще й активна, любила багато бігати та гавкати. Її теж відмили, погодували, стали тепер двох собак вигулювати та насолоджуватися життям. А далі з’явилася ще одна і ще. Загалом зараз у пенсіонерів п’ять собак. І нас би це ніяк не стосувалося, якби ці собаки не гавкали так голосно вдома. Варто комусь піднятися на свій поверх і пройти повз квартиру пенсіонерів, то всі п’ять собак дружно гавкають.
Більше того, деякі собаки залишають свої брудні справи прямо у ліфті. Ми вже робили зауваження пенсіонерам, адже ліфт у нас прибирають раз на тиждень, а собак вони вигулюють двічі на день. Але пенсіонери відповіли, що деякі собаки старі не можуть до вулиці дотерпіти. У свій час вони ще прибирали за своїми псинами, а зараз перестали. Ми не знаємо, до кого звернутися та куди скаржитися. Юрист сказав, що законом не заборонено хоч скільки собак мати, це ж не екзотичні тварини, тим паче пенсіонери їх доглядають. Але цей домашній притулок старих уже набрид.
