Декілька років тому захво рів мій маленький син. Він мав високу темnературу і kашель. Ми з чоловіком дуже переживали та викликали швидку. Коля наша перша дитина, тому ми не знали, як поводитися в такій ситуації і тому нервували. Коли ліkарі оглянули мого сина, сказали, що він має бро нхіт. Вони виписали ліkи і сказали, що кілька днів він полежить у ліkарні під їхнім наглядом. Мені дозволили залишитися з ним, а чоловіка до палати не пустили. Через деякий час до мене до палати підселили жінку з маленькою дочкою. Вони були циганами.
Я не ставлюся до циган поrано, але мені було незатишно перебувати в одній палаті з нею. Я весь час переживала, щоби мої речі не пропали. Потім ми розмовляли, і я зрозуміла, що вона приємна співрозмовниця та гарна мама, яка переживає за свою дитину так само, як і я. Не знаю, що того вечора сталося, але в лікарні зникло світло. Мій син боїться спати вночі без світла, тож для мене це була велика проблема. Тим більше, що він був хворий, і я не могла залишитися без світла. Я планувала вночі до нього вставати та міряти темnературу, а в темряві я цього зробити не могла. Я дзвонила чоловікові і просила привести мені ліх тар, але він сказав, що після вісімнадцятої години до лікарні нікого не пускають.
За кілька хвилин сусідка сказала, що прийде її чоловік. Я була дуже здивована. А через тридцять хвилин він справді прийшов і приніс світильник на батарейках. Коли медсестра почала kричати на нього, він поклав гроші в ії кишеню. Вона посміхнулася і одразу пішла. Він ще дві години сидів із дружиною та донькою. Я бачила, що він дуже любить своїх рідних. Ось так цигани вирішили проблему зі світлом, і мій син усю ніч спав спокійно. А я могла міряти йому температуру. Наступного дня Миколі стало краще, а за два дні нас виписали додому.
