Жінки – емоційні істоти, і часом буває важко розібратися у своїх емоціях. У цьому мене переконує мій досвід. Вже кілька років я працюю адміністратором у готельному комплексі. Після закінчення коледжу я проходила тут практику, перш ніж влаштуватися на роботу. Зарплата була пристойною і мене забезпечували харчуванням та житлом. То була робота мрії! Там я зустріла хлопця. У день нашої першої зустрічі він виконав для мене серенаду біля стойки реєстрації. Від квітів, подарунків і танців до світанку у мене паморочилося в голові. Через місяць, коли я пішла відвідати його, двері мені відкрила напівоrолена жінка. Звичайно, він казав що «це не те, що ти думаєш» і тд, але я вирішила розлу читися.
Після чого він лише сказав: – Чоловіки такі за своєю природою. Простіше кажучи, ми не здатні зберігати вірність одній жінці. Перед сном я прочитала лист, який він залишив після розлу чення, і моє сер це стислося від бо лю. Але все ж таки я не шкодувала про своє рішення За кілька місяців я зустріла Максима. Він нерішуче посміхнувся мені, перш ніж почастувати морозивом. І помчало. Ми ходили в кіно, ділилися враженнями про прочитані книги, дивилися на зірки та будували плани. Навіть якщо він справді милий, він все одно не «колишній», моє сер це продовжувало бо літи. Я намагалася відгородитися від цього підступного внутрішнього голосу, сподіваючись, що скоро забуду про нього, але ні. Пройшло 5 місяців і я нарешті почувала себе бажаною та коханою. Коли колега по роботі несподівано повідомила, що Михайло (колишній) знову оселився в нашому готелі.
До і після роботи він переслідував мене, перепрошував і просився назад. Я сказала йому, що в мене є хлопець. – І що??? Що він може дати тобі? Ти хоч знаєш, хто я та у якій компанії працюю? – У мене немає інтересу дізнаватися, а ще я не забула про твої «ми такі за природою». – Ти все ще сердишся. Виходить, у тебе є почуття до мене. – Ти надто самовпевнений. Ти мені не цікавий, знайди собі іншу. – Що я можу зробити, щоб заслужити твоє прощення? Хочеш, я куплю готель, де ти будеш господинею? Хочеш, я побудую тобі будинок біля води? – Мене грошима не купиш! Наступного дня він поїхав і знову залишив листа. «Я повернувся тільки для того, щоб загладити свою провину. Приходь до мене додому, тебе будуть зустрічати мої рідні і я візьму тебе за дружину. Я вірю, що ти зможеш пробачити мене, обіймаю і цілую, Антон». Я думала, що, можливо, він змінився і хоче почати все з чистого аркуша. Але в цей момент ззаду мене обійняв Максим. Я посміхнулася і зрозуміла, що моє рішення було правильним, адже я зараз кохаю і кохана.
