Ольга Захарівна командувала всім та вся у своєму будинку. І для неї стало неприємною новиною, що її мати залишила свою двійку старшій онучці, Христині, а не їй. Але жінка не звикла відступати. Лише причаїлася, поки молодша, зведена сестра Христини ще школярка. А там вона вирішить, як розділити квартиру старшої між двома дочками. Минуло два роки. Христина вже звикла до життя на своє задоволення, коли одного разу подзвонили у двері. – Тома житиме з тобою тут! – Безапеляційно заявила мати, – У Томи дитина, їй потрібна квартира. – Ну, так зніміть їй квартиру, – сказала Христина. – Знімай сама, а цю віддаси сестрі!
– Ні. Я виходжу заміж! І це моя квартира! Нікому її не поступлюся! – Буде так, як я сказала! – Христиночко, що з тобою? – спитала начальниця, побачивши, як у дівчини сльо зи течуть з очей. – Вибачте, Світлано Семенівно. Це через сім’ю. – Розповідай… За годину, у начальниці в кабінеті. – Знайомся, це Стас. А це Христина. Не хвилюйся дівчинка. Він тобі допоможе викрутитися з цієї історії… Того ж дня, ввечері. У двері квартири Христини зателефонували. – Я відчиню, – сказав Стас. – Ви хто? – Запитала старша з жінок, що прийшли. – Господар квартири. І наречений Христини. А хто ви такі? – Я мама Христини, – здивовано пробелькотіла Ольга Захарівна.
– Ну, проходьте, раз прийшли. Христиночко, тут жінка заявляє, що вона твоя мама! – крикнув Стас у квартиру. – Проходьте, чай питимемо, – запросила Христина маму та сестру. – А де ви житимете? – Запитала Ольга Захарівна, коли сіли за стіл. – Тут, звичайно. Христиночка, тобі ж не можна тяжкості піднімати, – кинувся Стас до “нареченої”, коли та захотіла взяти чайник. Потім звернувся до гостей: – Я дивлюся ви неабияк закупилися. Я вам покличу таксі, щоб швидше доїхати до вокзалу. – Не потрібно. Ми йдемо, – заявила “теща”… Через півроку Стас та Христина зіграли весілля. Живуть у коханні та злагоді. А Світлана Семенівна скрізь хвалиться, що це вона їх засватала…
