У мене дуже багато роботи, тому для будинку залишається дуже мало вільного часу. Навіть якщо і є кілька годин, то хочеться провести їх із сім’єю, дітьми, а не за кухонним столом. Але все ж таки доводиться щодня щось готувати, навіть якщо приходиш після роботи дуже втомлена. І щоб якось полегшити собі життя, я вирішила, що просто на вихідних робитиму їжу на весь тиждень. Так я і вигадала для нашої родини домашні напівфабрикати. Я роблю пельмені, вареники чи котлети. А потім просто розігріваю, додатково роблю гарнір і ситна вечеря готова.
Це дуже зручно та швидко, а мені час економити дуже важливо. Так і втомлююсь менше, а чоловік миє посуд, тому у нас все в сім’ї справедливо. Якось після роботи я прибігла додому, відчиняю холодильник, а морозилка порожня. Я не зрозуміла, що сталося, тому що була лише середина тижня, у нас мало бути багато продуктів. Я підходжу до чоловіка і питаю, де половина їжі, на що він мені відповідає:
-Так я мамі віддав. Сама розумієш, вона ж пенсіонерка, має не так багато грошей на м’ясо. Я вирішив, що можна наше віддати. -А те, що я спеціально для нашої родини це все зробила та розраховувала на тиждень, це ти не врахував? Я була дуже зла на чоловіка. Він просто без мого попиту віддав свекрусі те, над чим я так старалася заради моїх дітей. Як далі харчуватися та встигати готувати до вихідних я не знаю. Прийдеться через силу, незважаючи на втому після роботи, ще й у плити стояти.
