Після вісімнадцяти років шлюбу ми з чоловіком вирішили розлу читися. Причина була проста: він знайшов kоханку, і я йому не потрібна. Коли я дізналася про його зраду, то була зовсім спустошена. Що ще гірше, мій чоловік навіть не спромігся приховувати свою зра ду. Він виставляв напоказ свій роман із коханою, навіть привів її до нас додому, коли там була наша дочка Лола.
Звичайно, саме через його зра ду ми вирішили припинити наші стосунки. Але мене зрадив не лише чоловік. Моя дочка теж вирішила піти від мене! Я була впевнена, що чоловік обіцяв купити їй квартиру, щоб вона залишилася після розлу чення. Він збирав кошти на це, а я відмовила його від цього, пояснюючи, що врешті-решт вона вийде заміж і переїде до свого чоловіка.
Незважаючи на мої попередження, чоловік був сповнений рішучості забезпечити Лолу особистим житлом. І вона була спокушена його обіцянками. Дочка сказала мені, що хоче жити з батьком, бо з ним їй комфортніше та спокійніше. Вона сказала, що повідомить суд про своє бажання жити з батьком, хоча їй всього шістнадцять – і вона не може ухвалити рішення сама.
Мені, як матері, було бо ляче бачити, як моя дочка приймає таке рішення. Я хотіла, щоб у неї було щасливе і повноцінне життя, яке включало б успішну кар’єру і люблячу сім’ю. Але вона не хотіла мене слухати. Я ніколи не пробачу їм обом зради. Я вклала усе у свою сім’ю, наполегливо працюючи, щоб усі жили в комфорті та щасті. Але в результаті все було дарма…
