Ми з чоловіком їхали на відпочинок. Артем дуже любить поїздки у поїзді. Ми придбали квитки у купе. Їхали відразу після роботи, тож я була досить виснажена. Відразу після того, як постелили постіль, я збиралася спати. Артем сказав, що ще трохи посидить в інтернеті. Я прокинулася вночі і побачила, що Артема нема на сусідній полиці. Я дуже хвилювалася за чоловіка, тож пішла його шукати в коридор. Його там не було, тоді я взяла телефон та зателефонувала Артему. Чоловік довго не брав слухавку, проте згодом він відповів на дзвінок. Сказав, що випадково зустрів свого друга, котрий їде у нашому вагоні. Вони зараз розмовляють у його купе. Додав, щоб я лягла спати і не хвилювалася.
Це мене заспокоїло, і я заснула. Через кілька годин я прийшла до тями, але Артема ще не було. У коридорі його теж не було, на мої дзвінки він не відповідав . Я звернулася до провідника. – У вас щось трапилось? – Запитав провідник. – Так, у мене зник чоловік, не можу його знайти. – Як може чоловік зникнути з поїзда? – сміючись, спитав провідник. – Я дзвонила йому, і він сказав, що зустрів свого друга, який їде в нашому вагоні, але минуло вже кілька годин, і він так і не повернувся. На дзвінки не відповідає. Я хвилююся, як би чогось не сталося. – Зрозумійте мене, я не можу вночі ходити всіма купе і шукати вашого чоловіка. Почекаймо до ранку, може, він там заснув і потім сам прийде.
Це здалося мені раціональним рішенням, і я повернулася спати у своє купе. Перед тим описала, як виглядає мій чоловік, щоб, коли провідник його зустріне раптом, впізнав, у разі чого. Вранці прийшов провідник і повідомив, що бачив Артема, але не був з другом, а з подругою. Я пішла за провідником до того купе і побачила Артема в обіймах якоїсь іншої жінки. З’ясувалося, що Артем зустрів свою колишню дівчину, і вони вирішили згадати минулі часи. Я поїхала додому та подала документи на розлу чення. Артем ще довго намагався вибачатись переді мною, обіцяв, що такого більше не буде. Але його слова мене не зачепили, я не хотіла більше з ним жити, бо не прощаю зр ад.
