Нещодавно у моєї старшої сестри народилася ще одна дочка. Ми прийшли її привітати до полоrового будинку. Було дуже багато наших родичів і всі були дуже радісні, звідусіль чулися побажання дитині рости здоровою та життєрадісною. Я добре знаю своїх родичів і розумів, що вони лицемірять. Сестра вже довгий час проживає з чоловіком та дитиною у маленькій однокімнатній квартирі. А тепер буде ще одна дитина. Ми з батьками живемо у трикімнатній квартирі, і вони навіть не думають розмінювати її. В одній кімнаті я живу, а в іншій сплять батьки. Третя служить нам вітальнею. Аліна не хотіла жити разом з нами, розуміючи, що дитячий nлач завдаватиме нам дискомфорту.
Її чоловік Назар мав однокімнатну квартиру. Кімната, яка залишається у нас вільною, нікому не потрібна, ми її використовуємо лише тоді, коли до нас приходить багато гостей. Невже так складно вирішити квартирне питання Аліни. Батьки Назара теж мають велике житло, вони мешкають у великому будинку в селі неподалік міста. Вони прямо сказали, що купили йому квартиру, щоб на старості років пожити на самоті . Про те, щоб обмінятися з Назаром житлом не може йтися. Ніхто і не намагається додати їм грошей для покупки іншого житла, хоча на словах усі такі гарні та люб’язні.
Якось Аліна прийшла до батьків і попросила допомогти їм із житлом. На що мама сказала, що вони хочуть жити спокійно, іноді вони з батьком розходяться по кімнатах, щоб відпочити один від одного, у них часто бувають гості і їх потрібно приймати. Про те, що Аліна живе в однокімнатній квартирі з чоловіком та двома дітьми, ніхто не думає. Не люблю лицемірних людей. Мало того, що вони не допомагають сестрі з квартирою та ще ніхто не хоче сидіти зі старшою дочкою Аліни. Не знаю, що буде, коли я зберуся заміж. Але відчуваю, що вони мені теж не допомагатимуть. Можу тільки уявити, що відчувала Аліна в момент виписки з пологового будинку, коли всі з натягнутими усмішками бажали дитині бути здоровою та життєрадісною.
