Стас давно їздив на вахтову роботу. Два місяці роботи, два місяці вдома. Якось, повернувшись із вахти, застав наречену з іншим. З того часу живе один. І після вахти не їде додому, як його колеги… Другий день як удома. Відсипається. Стаса розбудили гудки його машини. Подивився у вікно, так і є, у його машину врізалася інша. Вийшов. – Ваш автомобіль? Вибачте, будь ласка, парковка вузька, а я поспішаю на роботу, – кинулась йому назустріч симпатична дівчина. – Я готова відшкодувати збитки. Стас уважно оглянув машину. – Та які збитки. Навіть бампер не подряпаний. Їдьте дівчина, тільки не поспішайте. І обережніше на вулиці. – Дякую, а ви у якій квартирі живете? – У 27…
Увечері у двері квартири подзвонили. Стас відкрив. Прийшла ранкова дівчина. – Добрий вечір. Мене Тома звуть. Я вам пиріг спекла. З куркою та з грибами, – заторохтіла вона. – Дякую, – усміхнувся Стас. – Проходьте, я вас чаєм пригощу. – Ні, що ви, незручно, – зашарілася дівчина. – До побачення. “Ось я гальмо. Навіть номер її квартири не запитав”, подумав Стас і відчув, як у грудях розлилося тепло. На другий день він поклав під “двірники” дівчини папір, де було написано його телефонний номер та підпис: “Сусід із 27 квартири”.
Тома зателефонувала того ж вечора. Ось так почалися їхні стосунки. У перерві між вахтами Стас запрошував дівчину до кіно, до театру, до кафе. Виїхавши на роботу, він думав, що така красуня, напевно, знайде собі шанувальника. І не чекатиме на нього. Але вже за три дні отримав повідомлення. “Привіт, вахтовикам! Як здоров’я? Сильно втомлюєшся? Їси нормальну їжу або харчуєшся напівфабрикатами?” Стас докладно відповів на всі запитання. Потім таке листування, по три-чотири рядки, стало обов’язковим. Щоденним. Повернувшись вкотре додому, Стас запропонував руку і серце Томі. Та прийняла пропозицію. На чергову вахту Стас уже виїжджав одруженим.
