Оксана з Артуром навчалися в одному класі. Вона найкрасивіша дівчина школи, він спортсмен, гордість школи. Артур намагався доглядати дівчину, але та ігнорувала його. Артур здаватися не звик. Його завзятість було винагороджено, і дівчина відповіла на почуття. Після школи дівчина поїхала вчитися до сусіднього міста, а хлопець залишився вчитися у ПТУ. На зварювальника. Коли Оксана приїжджала на вихідні до батьків, Артур зустрічав її на вокзалі, проводжав її додому. Якщо дівчина не могла приїжджати, він сам їхав до неї. Привозив повні сумки їжі та виставляючи з сумок все на стіл, хвалився: – Дивись, скільки смачного поклала мама. Твої напевно стільки не посилають. Оксана, як ввічлива дівчина, ігнорувала його жарти, і дякувала за гостинці.Коли дівчина навчалася на третьому курсі, з’ясувалося, що вона ваrітна.
Вирішила, що після третього курсу перейде на заочне відділення. Артур був радий її ваrітності. – Нарешті ми матимемо справжню родину. Зіграємо весілля! – Навіщо нам весілля? Краще давай поїдемо у весільну подорож, – заперечила дівчина. Але на весіллі наполягли батьки хлопця. І в жодну весільну подорож вони не поїхали. Їм виділили кімнату у величезній хаті батьків хлопця. Після весілля, мешкаючи в будинку у батьків чоловіка, Оксана зрозуміла, що все у ньому вирішує свекруха. Після закінчення урочистостей, Оксана попросила свекруху: – Галино Михайлівно, ви нам виділите грошей із подарованих. Ми хотіли поїхати на море. – Яке море?! Ось скільки грошей на весілля вгрохали. Треба відпрацьовувати. Дитину наро диш, знаєш скільки грошей знадобиться? Оксана відпрацьовувала весілля на ринку, поряд із свекрухою. А Артур роз’їжджав на подарованій машині…
Дівчина народила здорового хлопчика. Свекруха прийшла відвідати невістку. Принесла молока та ще багато чого. – Ти більше молока пий, щоб було чим годувати Сашеньку. – Якого Сашеньку? – здивувалася Оксана. – Мого онука. Оксану із сином із полоrового будинку забирали її батьки. – Сергійко мені очі розплющив, – розповіла вона мамі. – Я нікому не дозволю його обра жати. А як свекруха пристала до мене зі своїм “Олександром”, я зрозуміла, що вона з нього зробить таку ж нікчемність, як із Артура. Зі свого сина чоловіка виховати не зуміла, так і моєму життя зіпсує. Не вийде в неї нічого! З ранку до їхньої квартири влетіла розлю чена свекруха. – Як ти посміла мого онука забрати! – верещала вона. – Тише, будь ласка, ви мені Серьоженьку розбудите, – спокійно сказала Оксана. – Якого Серьоженьку? – Заткнулася свекруха. – Сина мого. Свекруха почала хапати повітря ротом. – Мамі поrано! – заkричав Артур. – Я ж просила не kричати, – так само спокійно відповіла дівчина. – Краще забери свою маму і йди. На розлу чення я сама подам. “Як я покохала таке?”, сама собі дивувалася Оксана.
