Стас, у черговий раз, посвари вшись із батьками, похмурий йшов парком. Піші прогулянки заспокоювали його. Тема свароk єдина вже багато років – батьки вимагали від двадцятисемирічного єдиного сина одружитися. А він не хотів одружитися абияк. Хотів з коханням… Двадцятип’ятирічна Ганна йшла парком, і сльози капали з очей. Знову посва рилася з батьками. Знову через питання – “Коли ж ти вийдеш заміж?”. Ну як вони не зрозуміють, що не зустріла ще того єдиного… Дві споріднені душі зіткнулися на алеї. Занурившись у свої похмурі думки, не помітили один одного. У результаті – піша ДТП. – Вибачте, – сказали вони одночасно. Потім подивилися один на одного і засміялися. Далі їхні маршрути об’єдналися в один. Вони говорили про все. Про дерева, про музику, про свої професії…
За годину їм уже здавалося, що вони знають одне одного все життя… Ще за годину вони вже не могли розлу читися. Їхнє спілкування захопило обох… Ще через годину вони усвідомили, що не можуть розлу читися. “Який насичений подіями день. Приїхала на день народження батька, посварилася з батьками, потім познайомилася зі Стасом… А тепер я найщасливіша дівчина на світі. Навіть від образи на батьків не залишилося сліду. Що зі мною відбувається? Може так воно , кохання, і приходить?”, думала Анна , йдучи зі Стасом по алєї і тримаючись за його руку. – Ти, здається, сказала, що у твого тата сьогодні День народження? – Так. – Чи не заперечуєш, якщо я прийду і привітаю його? – Ні, – здивувалася Ганна.
Дорогою Стас купив пляшечку червоненького і букет для мами Ганни. – Приготуйся, зараз тебе будуть катувати питаннями, – попередила Ганна Стаса, коли вони дійшли до дверей їхньої квартири. – Це нормально. Нічого страաного, – відповів він. – Ну, розповідай Стасе, хто такий, які плани на нашу дочку? – сказав батько Ганни. – Станіслав Євгенович Колотенко, я єдиний син своїх батьків! Мені двадцять сім років, працюю у компанії свого батька. Батьки дістали питанням, коли я одружуся? А я не витримав і пішов сьогодні з дому, у буквальному значенні слова, куди очі дивляться. Зіткнувся з Ганною. Так що, можливо, я скоро одружуся з вашою дочкою, якщо вона, звичайно, не заперечуватиме. Якщо коротко, то це все… – Я знаю, куди я втік із дому. Я біг до тебе, – сказав він пізніше Ганні.
