Якось зателефонувала мені моя сестра Віола, ми давно не спілкувалися, вона живе в сусідньому місті, якось все не вдається частіше бачитися. Віола почала мені розповідати про свою доньку, мою племінницю – Інгу. Мовляв вона така молодець, прагне до знань, хоче далі продовжувати своє навчання. І так плавно Віола перейшла на те, що Інга вступила у нас до міста до університету. Віола почала скаржитися на те, що всі гроші вони з чоловіком витратили на навчання, залізли у борrи, а жити Інзі нема де. -Може у себе на якийсь час поселити її? Ми як зберемо гроші, то винаймемо їй окреме житло. Я подумала, що в цілому, квартира моєї доньки поки порожня, вона поїхала вчитися по обміну закордон.
Тому я дозволила Інзі пожити у квартирі деякий час. У свою квартиру я не змогла б пустити племінницю пожити. У нас із чоловіком двійка, місця мало. Я подивилася на Інгу, вона здалася мені дуже гарненькою дівчинкою, така скромна, видно, що відмінниця. Як же я помилялася, не можна судити лише на вигляд. Тому що через місяць я зателефонувала Віолі, почала розпитувати, що вони придумали на рахунок житла для Інги. Але сестра почала мені говорити, що поки що все дуже складно, попросила дати ще час. Я увійшла в становище, знову продовжила термін. Але потім моя донька зателефонувала і сказала, що невдовзі повертається додому.
Мені потрібно було терміново виселяти Інгу. Я вирішила поїхати до квартири. Але двері мені ніхто не відчиняв. А до цього чоловік скаржився, що на квартиру надто багато вийшло за комунальні послуги, начебто за цілий будинок заплатили. Я все ж таки домоглася, щоб мені відчинили двері і те, що я побачила, повністю змінило моє ставлення до племінниці. Виявилося, що вдома вона влаштувала справжній готель. Там мешкало кілька людей, з яких вона брала подобову плату. Я вигнала її з мешканцями, посварилася з Віолою. Більше нікому ніколи не відкрию квартиру своєї дочки. Але хто б міг подумати, що навіть рідні люди зможуть скористатися добротою – і так нажитися на квартирі.
