Андрій Євгенович та Тетяна Миколаївна з нетерпінням чекали на гостей. Їхній тридцятирічний син Макс, нарешті, дозрів для сімейних стосунків і сьогодні мав привести свою дівчину, познайомити з батьками. Коли пролунав дверний дзвінок, батьки зі щасливими посмішками на обличчях вирушили зустрічати дорогих гостей. – Знайомтеся, це Олена – сказав син і жестом руки показав своїй супутниці, щоб вона сміливо проходила у квартиру. Майбутня свекруха побачила обличчя невістки, і в неї здивовано округлилися очі. Олена явно була старша за сина. Батьки явно зніяковіли. Нарешті, батько Максима, сказав: – Що ж, ну давайте пройдемо до столу, познайомимося та поїмо. Сіли. Перезнайомились. – Олено, а розкажіть трохи про себе? – раптом сказав Андрій Євгенович.
Олена анітрохи не зніяковіла і почала свою розповідь. Про те, що їй сорок років, що двічі була заміжня, вона вже має двох дітей від попереднього шлюбу, що познайомилися з Максимом в інтернеті і вже рік вони зустрічаються. – Олена ще забула додати, що днями, – Максим загадково посміхнувся, – так от, що днями я зробив Лені пропозицію і через два місяці ми одружимося! Ну що, відсвяткуємо! Батьки машинально встали і мовчки підняли келихи. Потім Тетяна сказала: – Ви сидіть, а я піду на курку подивлюсь. Андрію, – звернулася вона до глави сімейства, – підемо зі мною, допоможеш мені донести блюдо. – Андрюша, ох… – це все, що змогла сказати Тетяна Миколаївна на кухні. Перебив її Андрій Євгенович.
– Танечко, нам не можна втручатися, Максим уже дорослий. Просто ми самі повинні визначитися, чи підтримуємо його вибір чи ні. Але в жодному разі втручатися в їхнє життя нам не можна. Вирішувати за сина, ми точно не повинні. – Так, напевно, ти маєш рацію… За рік, влітку. – Олено, ну скільки тобі говорити, щоб на грядках я тебе більше не бачила. Тобі ж наро джувати скоро, робітниця ти моя, – крикнула з дачної веранди Тетяна Миколаївна своїй невістці, перемішуючи у каструлі свій фірмовий борщ. – Тетяно Миколаївно, я акуратно, все під контролем, не хви люйтеся. Небагато спорту не завадить, – відповіла Олена, відставляючи граблі. У цей момент до Тетяни підбігли двоє дітлахів.
– Бабуся, бабусю, ну, коли ж обід, ми їсти хочемо – кричали невrамовні Анюта з Арсенієм. – Ще пару хвилин, йдіть, поки у мами граблі візьміть, – відповіла Тетяна Миколаївна своїм онукам. У цей момент Андрій Євгенович зі своїм сином сиділи на веранді, трохи віддалік дітей та Тетяни Миколаївни та вальяжно відкинувшись, розмовляли: – Ех, Максиме, почав батько. Таких, як твоя Оленка, ще пошукай. Красуня, помічниця… ми тоді й подумати не могли, що має ще й свій бізнес. Один тільки цей дачний будиночок чого вартий. Ми тут лише час і проводимо тепер. Не життя, а казка! – Так, тату. Про бізнес я й сам не знав. Уявляєш, а Оленка тоді при знайомстві сумнівалася, що вона вам сподобалася. Я їй ще тоді сказав: сподобаєшся, точно кажу, сподобаєшся…
