У нас із Катею чудова родина. Коли ми одружилися, то вирішили, що спочатку житимемо для себе, багато подорожуватимемо, пізнаватимемо світ, а вже потім замислимося про дітей. Спочатку ми купили квартиру, з цим допомогли наші батьки. Потім почали накопичувати гроші на машину, щоб уже на ній можна було подорожувати до улюблених місць, куди захочемо. Але доля вирішила зробити поправки. Каті стало погано, кілька днів поспіль їй було дуже недобре, вона навіть не змогла ходити на роботу. Ми всі дуже зляkалися, пішли до ліkарні. Але ліkар вийшов з кабінету і почав мене вітати. Бо Катя була ваrітна.
Ми, звичайно, планували дитину, і навіть не одну, але думали, що це буде колись потім. Але якщо судилося статися зараз, то ми були дуже раді. У нас народився здоровий син, добре, що він був дуже спокійним. Не як решта дітей, від яких швидко втомлюєшся. Наш син особливий, він добре нас розумів і слухався. Так минуло два роки. І ось дитина підросла, ми вирішили з Катею повернутися до нашої мрії. Захотіли поїхати на море, тільки ось постало питання, а куди подіти дитину.
За ці два роки ми ніколи на довгий час не розлучалися з ним, і навіть уявити не могли, як ми будемо без сина. Адже це постійно хвилюватись доведеться, навіть якщо залишити його з нашими батьками. Тоді моя мама дала гарну пораду, що потрібно в нашу першу сімейну поїздку взяти дитину із собою. Тим більше, синок спокійний, не заважатиме. А то зараз ми не помітили, як йому виповнилося два роки, так і 10 буде – час швидко пролетить. А з віком діти від батьків віддаляються, тому краще з дитинства ловити чудові моменти з дітьми. Так ми зробили.
