– Дана, Денисе, ми з татом приготували для вас сюрприз. Наша бабуся заповіла нам квартиру. Ми з батьком довго думали, як вчинити і вирішили, що найкращий вихід — це її продати та гроші розділити порівну. Ми з батьком віримо, що ви вже досить дорослі і розумно поступите з грошима. Сказала дітям за вечерею мати двійнят, Дениса та Дани – Олена Миколаївна. Тимофій Іванович, батько цієї родини, сидів і вдоволено посміхався. – Це чудова новина, – відповів Денис, нам якраз з Ліною необхідне власне житло, адже ми не хочемо жити з її ріднею, так як це зайві витрати, та й іпотеку поки брати не дуже хочеться, тому що дружині скоро в декрет йти, після чого я залишуся одним здобувачем. – Це добре, що ти в це віриш, але завжди знай, що ми з мамою поряд. А ти, доню, що скажеш?
– Батьки, я ж вам говорила, що я збираю гроші на квартиру, а тому і мені ваш подарунок стане у пригоді. Дякую! – А як ваші справи з Мишком? Як ви житимете далі? Мені хочеться вірити, що ти за нього заміж не вийдеш, доки квартиру не купиш? – Батьку, ну чого ти знову починаєш. Я ж не дурочка наївна і все на золотій тарілочці з блакитною облямівкою не збираюся йому підносити. Я поки не вирішила, чи я йому взагалі говоритиму щось про квартиру. Немає у нього прагнення жити краще. Він не будує планів на подальше життя. У мене таке враження складається, що він і так задоволений усім. Ми зараз квартиру винаймаємо в рівних частках, на продукти скидаємося, і він упевнений, що у нас все чудово. Він мене нещодавно на вечерю до матері запрошував, але я відмовилася. Вона у очі посміхається, а за очі брудом поливає. Я ж себе знаю, можу не витриматися і відповісти боляче і всі мої заняття з самоконтролю полетять у тартарари.
Мишко мене приваблює своїм спокоєм. Я йому вдячна за те, що він усі мої істерики витримує. Але мене це іноді ще більше злить. Я повинна ретельно своє життя обдумати, а поки шукатиму потрібне житло. Брат і сестра повернулися до своїх половин і вирішили поговорити з ними. Ліна з Денисом надумали купити невелику однушку і вирішили, що після того, як малюк підросте, можна буде подумати і про розширення житлоплощі. У Дани все склалося не так райдужно. – Любий, я вирішила купити квартиру, щоб ми по орендованих не моталися. – Дано, про яку квартиру може йтися. Я не залазитиму в іпотеку. Мені знаєш скільки мама історій розповідала про те, як потім люди без житла залишаються.
У мене заробіток не стабільний, тож я можу не потягнути. – Мишко, нам батьки половину грошей подарували, які виручили за продаж бабусиної трійки. Я думаю, що потрібно купити власне житло, тому що це дає впевненість у завтрашньому дні. – І багато подарували? – Досить на покупку однушки, але я думаю, що краще відразу двійку брати. – Давай, спочатку купимо автомобіль, а потім я на ньому ще грошей зароблю. – Я буду на автомобілі їздити, а квартиру невелику краще купимо. – А якщо у нас малюк з’явиться, тоді що? – Дівчина поступово починала злитися. – Коли ті діти ще з’являться. Мені мати взагалі сказала, щоб ми з тобою народжувати і не мріяли, бо з тебе матері путньої не вийде. Дана подивилася на коханого здивованими очима, а потім тихо промовила: – Ти купуєш сумку, збираєш речі та вирушаєш до своєї матусі, а я купую квартиру…
