Мій син нещодавно одружився з Олею. Я не можу зрозуміти, що саме він знайшов у цій дівчині, але з нею просто елементарно неможливо розмовляти. Освіта у цієї дівчини 9 класів. Натомість Оля любить хвалитися тим, що вона вивчилася на курсах перукаря. Хоч на цьому вміє заробляти. Але все одно поговорити з нею нема про що. Вона не читає книжок, навіть не вміє правильно писати. Коли вона синові виписує список продуктів у магазин, то я сміюся з її безграмотності. У кожному слові є помилка. Тут сміх перевершує сором. А ще Оля дуже нетактовна.
Вона не знає, що таке повага до старших. І взагалі не розуміє натяків. На мій день народження вона подарувала мені сумку. Але якусь незрозумілу, витягнуту, якийсь балахон, а не сумка. Оля подарувала це непорозуміння і сказала: – Це для того, щоб ви нам консервацію приносили. Ось так, варто було один раз баночку принести, так вона мені вже на шию сіла і вирішила, що я постійно тягатиму для них. На її день народження я вирішила подарувати Олі особливий подарунок, який точно буде для неї корисним.
Зазначали у ресторані. Я почекала, поки всі подарують свої подарунки, щоб бути останньою, щоби всю увагу прикувати до себе. Подружки за її розумом подарували Олі фен, якісь дорогі креми, шампуні. Нічого цінного та цікавого. А я вийшла і вручила Олі підручник із правопису. -Це тобі, Олечко, щоб ти нарешті навчилася правильно говорити і писати. Ти молода, помилки притаманні всім, але ніколи не пізно вчитися. Ніхто не сподівався, що я вручу цей подарунок. Але після цього випадку мене в гості більше не звуть. Чесно зізнатися мені не дуже й хотілося.
