Усі обов’язки по господарству виконувала 10-річна Катя. Вона бігала, щоб підгодувати курей та кіз. Вона ж повинна була забиратися за тваринами. На цьому справи не закінчувалися, по дому теж робила все Катя. Дівчинка так стомлювалася, що на уроки вже не було сил. Вона сиділа над зошитами, а дитячий організм вимагав сну. Хвора мати спостерігала за Катею і все шкодувала її. Мати злягла дуже швидко через хво робу. Вже нічого не можна було зробити, залишалося лише чекати. Катя встигала ще й стежити за хворою матір’ю, годувати її з ложечки, переодягати, підбадьорювати.
-Батько тебе зовсім не шкодує, Катенько моя. -Нічого мамо, тато просто багато працює, – відповідала дівчина, що втомилася. Коли батько зрозумів, що нічого з дружиною вже не можна зробити, то вирішив не приховувати, привести до хати коханку. Він так і сказав дочці, щоб та у всьому слухалася нову тітку. Катя довго плакала над ліжком мами, не розуміючи, навіщо тато привів мамі заміну. А мама так ослабла, що вже не могла говорити, тільки тихо nлакала. Одного дня… її не ста ло. Похо рон пройшов швидко, батько не збирався довго возитися з першою дружиною. Адже він мав уже нову. На похорон приїхала мамина сестра. Катя не бачила її багато років.
Тітка довго сварилася з батьком. Вона звинувачувала його в тому, що той не повідомив її про стан сестри. Тітка глянула на бідну племінницю Катю. -Дитина, я так бачу, тобі зовсім не потрібна. Я заберу її з собою до міста. Підпиши довіреність на мене. Батькові справді не потрібна була Катя, він швидко від неї відмовився. Зате тепер у дівчинки з’явилася сім’я, що її любить. Сестра мами прийняла Катю як рідну дочку, вона мала окрему кімнату. Дівчинка швидко наздогнала уроки зі школи. Вона повернулася у дитинство, яке у неї намагався відібрати батько. А тітка була спокійна, що хоч її племінниця житиме в добрих умовах. Це найменше, що вона могла зробити для своєї сестри.
