Марія вийшла заміж, бо батьки так сказали. Насправді Микола їй подобався, але вони особливо й поспілкуватись не встигли, їх так швидко одружили. Гуляли на весіллі всім селом. Марія була рада спочатку, бо дізналася, що чекає на дитину. Тільки вона хотіла повідомити про це Колю, як їй подруги розповіли, що бачили її чоловіка з іншою жінкою. До чого жінка саме у віці, кажуть, що вона вдо ва. Марія повірити не могла, як чоловік саме в медовий місяць вирішив їй зра джувати, тим більше з жінкою, яка його набагато старша.
Вона вирішила поки що не говорити про ваrітність, але завести розмову про жінку. А Микола навіть заперечувати не став: -Я любив її ще до нашого весілля. Коли батьки довідалися, що мені вдова подобається, то одразу вирішили мене одружити, от ти й попалася тоді. Але я її люблю, так що продовжуватиму до неї ходити. Після цього почалися важкі дні Марії у будинку свекрухи. Її навантажували роботою на повну. Марії доводилося одною справлятися з усіма тваринами, доїти кіз та корів. Потім ще доглядати за городом, копати картоплю, до того ж забиратися по хаті. Ніхто не знав, що дівчина ваrітна.
Та й сама Марія виглядала дуже поrано, вся худа, бліда, навіть кістки почали випирати. Одного дня вирішив батько Марії перевірити, як його дочка тепер живе. Коли він її побачив, то сльо зи потекли з очей, настільки дівчина виглядала немічною . Батько був першою людиною, хто дізнався про її ваrітність. Він зрозумів, що залишати доньку у свекрухи просто не можна. Він одразу забрав її назад додому. Тоді Марія вперше за довгий час усміхнулася. Дитину вона народила здорову, тільки Миколу до неї не підпускає, вирішила, що виховає сама.
